Медицинские статьи

Лікарняна летальність - один з об’єктивних показників якості лікувально-діагностичної роботи в стаціонарі, яка відзеркалює рівень лікувальних заходів, догляд за хворими, ефективність дії назначених ліків, хірургічну допомогу та інше.

Показники лікарняної летальності не являються постійними величинами, змінюються в залежності від діагностичних можливостей лікувального закладу, кваліфікації лікарів, наявності в структурі лікарні параклінічних відділень і працівників, які володіють сучасними діагностичними методиками з одної сторони і життєвого рівня населення, показників громадського здоров’я, термінів госпіталізації хворих, їх віку, реактивності організму, екологічної чистоти місцевості, де мешкав хворий до захворювання та інших - з другої сторони.

Приймаючи до уваги актуальність питання охорони здоров»я населення України, ми вирішили провести дослідження лікарняної летальності серед дорослих та підлітків в обласній клінічній психоневрологічній лікарні ім. академіка 0.1. Ющенка за роки незалежності України з 1991 по 2000 pp. та порівняти її з даними, які приведені в історичному нарисі (1897-1997 pp.) про Вінницьку обласну психоневрологічну лікарню ім. акад. O.I. Ющенка.

В нарисі відзеркалена столітня історія лікарні з 1897 по 1997 pp. В ньому детально в доступному літературному стилі читачеві представлені етапи будівництва, склад лікарняного персоналу, середньої медичної ланки, зростання ліжкового фонду, зліти та падіння, які співпадали з війнами та революціями, що, безумовно, негативно відобразилося на розвитку, матеріальному стані та лікуванні хворих.

В залежності від умов політичних та економічних криз, катаклізм, які відбувалися за століття, лікарняна летальність коливалась в широких масштабах.

Під час першої світової війни діяльність лікарні була дезорганізована - на 1000 хворих працювало 3 ординатори. Напередодні Великої Жовтневої Соціалістичної Революції лікарня була вкрай занедбана, невпинно зростала летальність. В умовах громадянської війни більша частина лікарні була перетворена в казарму. В 1919 р. спалахнула азіатська холера, поширився висипний тиф. Серед хворих летальність досягла 45,0%. Вимирання хворих продовжувалось до 1922 р. За часів німецької

окупації (1941-1944 pp.) хворі були піддані жорстоким тортурам, продовжувалося їх систематичне вимирання; було фізично знищено 1500 хворих.

Після звільнення Поділля від фашистських загарбників з руїн і попелу почалась відбудова корпусів, поступово збільшувалась кількість співробітників, зростав ліжковий фонд. Лікарняна летальність знижувалась - з 3,2% в 1955 р. до 2,0% в 1956 p.; з 2,3% в 1960 р. до 1,4% в 1969 р. По психічних відділеннях цей показник знизився з 1,9% в 1960 р. до 1,2% в 1969р.

В 80-х pp. ліжковий фонд лікарні зріс до 2200 ліжок, функціонувало 26 відділень. Реформування системи охорони здоров»я в умовах складного фінансово-економічного становища призвело до скорочення ліжкового фонду з 1760 в 1991 р. до 1360 в 2000 р., а лікарських посад відповідно-з 193 до 173, що ускладнило надання медичної допомоги. Лікарняна летальність в 1991 р. становила 2,8%.

Для дослідження динаміки лікарняної летальності ми використали щорічні звіти лікувально-профілактичного закладу за 1991-2000 pp. - форма № 20 (табл. 3220).

За 10 років у відділеннях лікарні лікувалось 81429 дорослих та підлітків. З них виписані - 79893, померло - 1536. Лікарняна летальність серед цього контингенту хворих склала 1,8%.

Динаміка летальності по роках відображена на мал. 1.

мал. № 1 «Динаміка летальності дорослих та підлітків за 10 років по обласній клінічній психоневрологічній лікарні ім. акад. Ющенка».

З мал. № 1 ми бачимо, як летальність за 10 років поступово знизилась з 2,8 % в 1991 р. до 1,4% в 2000 р. Наші спостереження майже співпадають з лікарняною летальністю у психіатричних лікарнях України: 1990 р. - 1,3%; 1995 р. -2,0%; 1998 р. - 2,2%; 1999 р. - 1,4% (Москаленко В.Ф. зі співавторами).

Багатолітні спостереження експертів за структурою смертності населення в Україні свідчать, що перше місце займають хвороби системи кровообігу, друге - злоякісні утворення, третє - нещасні випадки та травми, на четвертому - враження органів дихання.

Структура причин лікарняної летальності за 10 років в обласній психоневрологічній лікарні ім. акад. Ющенка практично співпадає зі статистичними даними експертів.

Нами встановлено, що перше місце по частоті серед причин смерті зайняли хвороби системи кровообігу - 53,6%; друге (нещасні випадки та травми) - 14,9%; третє (новоутворення) - 9,5%; четверте (хвороби органів дихання) - 5,9%.

Більш детальний розклад лікарняної летальності приведений в таблиці

Таблиця № 1.

Структура причин лікарняної летальності за 10 років (1991- 2000 pp.) в обласній психоневрологічній лікарні ім. акад. O.I. Ющенка

Ми вважаємо, що вивчення причин лікарняної летальності, факторів, які впливають на перебіг психічних розладів, втілення в практику сучасних діагностичних методик, профілактичних заходів, посгійне підвищення кваліфікації обслуговуючого персоналу та інших чинників сприятимуть поліпшенню якості лікування та зменшенню показі іиків летальності.

ВИСНОВОК:

Отже, нами була досліджена лікарняна летальність у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. акад. О.1. Ющенка за 10 років незалежності України (1991 - 2000 pp.) в порівнянні з показниками за деякі роки, які приведені в короткому історичному нарисі за столітній розвиток цієї лікарні (1897-1997рр.).

Було встановлено, що лікарняна летальність поступово знижувалась і майже не відрізнялась від всеукраїнських показників по лікарнях такого профілю.

Література:

1. Клочко В.Л. «Вінницька психоневрологічна лікарня ім. акад. О.1. Ющенка (історичний нарис) 1897 - 1997 pp.»

2. В.Ф. Москаленко, Є.М. Горбань, СІ. Табачников «Лікарська справа» № 2 2001 р. с 3-8.

Ядвіжин БВ.,,Травінська І.Б., Бондар Н.К, Алєксєснко М. В.