Медицинские статьи

Захворюваність на приглухуватість серед дитячого населення Вінницької області досить висока, складає 2,9%.

Нами проведено аналіз групи диспансерних дітей обласного дитячого сурдологічного кабінету хворих на сенсоневральну приглухуватість. Проаналізовано 674 амбулаторних карти (451 хлопців, 223 дівчат). Однобічне враження слухового аналізатора відмічалося у 202 хворих (30%), двобічне - у 472 (70%).

З точки зору етіології глухоту та приглухуватість ти поділили на три основних групи: спадкова 110 дітей (16%), вроджена - 157(28%), набута-347(48%)). В окрему групу 60 чоловік (8%) нами виділені діти з органічними враженнями центральної нервової системи, де приглухуватість є супутнім захворюванням.

Структура вродженої приглухуватості визначалася таким чином: недоношеність з перинатальними пневмоніями 73 дитини (46,5%), родова травма - 44 (28,1%), перенесена асфікція в пологах - 27 (17,2%), гемолітична хвороба новороджених - 13 (8,2%).

Набута приглухуватість складає найбільшу групу дітей та за стару турою поділяється: сснсоневральна приглухуватість внаслідок дитячих інфекцій 38 (10,9%); менінгітів - 12 (3,5%); ГРВШ - 127 (36,6%); гострих та хронічних отитів - 58 (16,5%); перенесених захворювань серця, нирок та пневмоалергіазів - 44 (12,5%); вживання аміногліказидів 368 (20%).

Одержані результати дають змогу зробити слідуючи висновки.

1. Наявність високого відсотка спадкової приглухуватості вказує на необхідність обстеження батьків в медико-генетичних консультаціях перед плануванням народження дитини.

2. З метою профілактики вродженої приглухуватості та своєчасного її лікування, при будь-якому інфекційному чи соматичному захворюванні, а особливо при важкому її перебігу, необхідний ретельний аудіо логічний контроль.

3. З метою профілактики набутої приглухуватості та своєчасного її лікування, при будь-якому інфекційному чи соматичному захворюванні, а особливо при важкому їх перебігу, необхідний ретельний аудіо логічний контроль.

4. Необхідно обмежити вживання ототаксичних антибіотиків в педіатричній практиці. У дітей з групи ризику застосувати їх лише за життєвими показниками, обов’язково під аудіо логічним контролем.

кмн Пеньковий, Т.А.Кислощук, М.Г.Запшйдух