Медицинские статьи

Гірудотерапія - це лікування з використанням п’явок. Назва походить від латинської назви п’явки - Hirudo. Як метод лікування застосовуться вже вільше трьох тисячоліть, що говорить про його високу ефективність. Прихильниками гірудотерапії були видатні лікарі минулого: Гіппократ, Авіценна, Гален, Пирогов, Мудров, Захар’їн, Стражеско, Ланг, М’ясников, Тарєєв та інші.

З майже 600 існуючих на земній кулі видів п’явок лише один вид та три його підвиди використовуються для медичних потреб. До хімічного складу секрету слинних залоз медичної п’явки входить більше ніх 100 речовин. Серед них найбільше вивчені гірудін, гіалуронідаза, холінестераза, дестабілаза, кініназа, апіраза, колла-геназа, тригліцерідаза. В сучасній гірудотерапіх застосовуються лише штучно вирощені на біофабриці стандартизовані по віку, масі та терміну голодування екземпляри. Крім того, п’явки використовуються одноразово для попередження інфекцій, що передаються через кров.

Лікувальна дія медичної п’явки на організм людини реалізується завдяки трьом основним моментам:

- деконгестії - механічному локальному розвантаженні кровотока;

- рефлексогенній дії на біологічно активні точки акупунктури;

- дії біологічно активних речовин, що вприскуються в кров під час акту кровососання.

Результатом комплексної дії гурудотерапії є активація місцевого кровообігу (мікроциркуляції), покращення постачання тканин киснем та поживними речовинами, запобігання тромбоутворенню та розчинення вже існуючих тромбів в кровоносних судинах, підвищення імунітету, виражена протизапальна дія, адаптогенний та анистресорний ефект, знеболювання антибактеріальний ефект, покращення внутрішньоклітинного обміну, неиротрофічний ефект. Реалізація цих механізмів має як локальний, так і загальнорезорбтивний характер.

В акушерстві та гінекології гірудотерапія може застосовуватись самостійно або разом з іншими методами консервативного та оперативного лікування. Показання для гірудотерапії є тромбози та емболії (профілактика та лікування); гнійносептичні ускладнення в післяпологовому періоді (ендометрити, мастити, інфільтрати післяопераційних швів та швів промежини); відновлення та покращення лактації; гострі та хронічні аднексити, пара- та періметрити, пельвіоперитонити; піоварії, піосальпінкси; порушення оваріо-менструального циклу; трофічні виразки (декуб-італьні виразки шийки матки); ерозії шийки матки; клімактеричні порушення; маткові кровотечі; непліддя; кісти жіночих статевих органів; ендометріоз; мастопатії; злокова хвороба; фригідність. Також гірудотерапія застосовується з метою зменшення набряку шкіри та підкірної клітковини, покращення васкулярізації аутот-рансплантантів після реконструктивних операцій. Експериментальними дослідженнями обґрунтовується використання гірудотерапії для попередження і лікування ДВЗ-синдрома, але практичний крок у цьому напрямку ще не зроблено.

Протипоказаннями для лікування медичними п’явками є гемофілія, геморрагічні діатези, анемії, гіпотонія, гостра судинна недостатність, кахексія, індивідуальна чутливість, вагітність, одночасне зовнішнє використання великих доз препаратів ртуті, випадки, коли призначення п’явок може призвести до косметичних дефектів.

Для лікування гінекологічних захворювань п’явки застосовуються не тільки зовнішньо (на зоні шкіри), але також і внутрішньопіхвово. Зонами постановки є склепіння піхви та шийка матки. Наявність розвиненої мережі кровопостачання, близьке розташування матки та додатків дозволяє в багато разів посилити протизапальну дію гірудотерапії. Значно швидше нормалізується гормональний баланс, що впливає на організм омолоджуюче. Крім того, деякі захворювання протікають на тлі порушення балансу статевих гормонів (окремі форми кардіалгії, гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми та інші). В цих випадках також рекомендується внутрішньопіхвова постановка п’явок.

Класичними зонами постановки п’явок у гінекологічних хворих вважаються лобкова зона (ділянка шкіри над лобковою кісткою, по середній лінії безпосередньо над лобковою кісткою та на 1 і 4 см назовні), пижньочеревна зона, пахові зони, крижова зона (верхівка куприка, ділянка проекціх крижів), поперекова зона (по середній лініх на рівні 2-го, 3-го поперекових хребців та 2 і 4 поперечних пальці назовні), періанальна зона (4точки навкруги анального отвору). При маститів, лак-тостазі для гірудотерапії використовуються зони над ділянкою грудини по середній лінії, на рівні рукоятки грудини, біля місця її прикріплення III і V ребра.

При проведенні процедур зони послідовно чергуються. П’явки ставляться переважно на болючі при обстеженні точки. Кількість п’явок варіює від 2 до 7 на процедуру. Сеанси проводяться через день при гострому та двічі на тиждень при хронічному процесі або після усунення болей. Курс лікування складає 7-11 процедур. Доцільним є поєднання гірудотерапії з фітотерапією, гідротерапією, дихальною гімнастикою. Стрсльнікові мануальною терапією та, в деяких випадках, анти-анемічною терапією.

Медична п’явка - надзвичайно сильний лікувальний та профілактичний засіб. При певних станах застовування гірудотерації ліквідує саму основу виникнення хвороби, передусім, коли захворювання захворювання розвивається на тлі застійних явиш в тканинах, закупорки судин та погіршення обміну речовин. На превеликий жаль, ефективний метод лікування, який широко та успішно практикувався гінекологами в 40-60 роках, нині є незаслужено забутим. Відродження його безсумнівно принесе користь принесе користь при лікуванні багатьох хвороб. Сучасні дослідження складових секрету слинних залоз п’явки, наукове обгрунтування цілющої дії медичної п’явки на організм людини дозволяють рекомендувати гірудотерапію, як метод профілактики, лікування та реабілітації хворих з акушерсько-гінекологічною патологією.

Література:

1. Г.И.Никонов “Медицинская пиявка. Основы гирудотерапии” “СДС” 1998 г.

2. Г.С.Исаханян “Гирудотерапия в клинике внутренних болезней” “Ереван” 1991

3. Ю.Я.Каменев, О.Ю.Каменев “Вам поможет пиявка. Гирудотерапия” “Комплект” 1997 г.

4. “Гирудотерапия. Методические рекомендации для практический врачей” Минздрав СССР 1989 г.

5. Матеріали НІ Міжнародного Конгресу по реабілітації в медицині. Ізраїль. 1997 р.

6. Матеріали кафедри гірудотерапії Академії медико-соціального управління (Росія). 1999-2000 pp.

Лук’янович О.Л.