ФЕОХРОМОЦИТОМА СТІНКИ СЕЧОВОГО МІХУРА - ПРИЧИНА ГІПЕРТЕНЗІЇ
Артеріальна гіпертензія на сьогоднішній день с одним з найпоширеніших серцево-судинних захворювань. Підвищення артеріального тиску реєструють у 15-30% дорослого населення більаюсті країн світу. Поширеність гіпертонічної хвороби серед працюючого населення складає - 33,7%.
В зв’язку з цим в нашій країні розроблена національна програма з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, яка спрямована на зменшення захворюваності та смертності населення, пов’язаних з цією тяжкою патологією.
Давно відомо, що серед хворих з підвищенням тиском розрізняють гіпертонічну хворобу (80%) та симптоматичну (вторинну) гіпертензію.
По даним літератури в 1% випадках симптоматичної гіпертензіх є феохромоцитома. Важки характер гіпертонічних кризів часто приводять до фатальних кард-іоцеребральних ускладнень.
В основі патогенезу феохромоцитоми лежить дія на організм секретуючих пухлиною катехоламінів, які впливають на судинний тонус. Найбільш важливою гістологічною особливістю феохромоцитоми є наявність в клітинах специфічних секре-торнихтранул, які містять кагехоламіни.
Форми феохромоциотоми можуть бути безсимптомні, клінічно виражені та з порушенням функції інших органів.
Найчастіше зустрічається поза надниркової локалізації, але є випадки її знаходження в різних ділянках організму: серця, по ходу судин черевної порожнини, яєчників, матки, сечового міхура, простати.
Головними ознаками при цьому є гі гіпертонічні кризи з пароксизмальпим його характером та порушенням функції тих органів де локалізована пухлина. Тому своєчасне розпізнання є досить важким.
В зв’язку з цим зупинимось на випадку, коли феохромоцитома знаходилась в стіні сечового міхура.
Хвора І. 47 років, робітниця заводу поступила в кардіологічне відділення зі скаргами на періодичні головні болі, підвищення артеріального тиску, серцебиття, дрижання в тілі, відчуття страху, часті позови до сечовиділення під час кризу, приливи жару до тіла. За останні півроку кризи стали частішими, більш важкими, не зважаючії на постійний прийом гіпотензивних препаратів. Зверталась неодноразово за допомогою до лікарів, лікувалась з приводу гіпертонічної хвороби з вегетативними кризами на фоні клімактеричного періоду. В зв’язку з безуспішністю лікування хвора була госпіталізована. При цьому підвищення тиску було до 320/160 мм.рт.ст.., тахікардія до 150 в хвилину, періодичність короткочасним потемніням в очах, поліурією під час різкого підвищення тиску. Все це дало змогу подумати про симптоматичну гіпертензію на фоні феохромоцитоми на направити хвору в Київський НІЇ ендокринології, де після стаціонарного до обстеження (Узд сечового міхура, цистоскопія, МЯР) був підтверджений діагноз феохромоцитома сечового міхура і хвора була прооперирована - видалена пухлина зі стінки сечового міхура. При ревізіх під час операції регіональні лімфовузли не збільшені. Післяопераційний період без ускладнень. Гістологічне заключения - феохромоцитома стінки сечового міхура. Артеріальній тиск стабілізувався (120/70 мм.рт.ст.). Хвора в.задов-ільному стані виписана до дому. Далі хвора знаходиться під диспансерним наглядом ендокринолога, кардіолога, уролога. Артеріальний тиск на протязі року в нормі. Почуває себе задовільно, медикаментів не отримує.
Цікавість даного випадку в тому, що важко було діагностувати атипову локалізацію феохромоцитоми: Ми повинні пам’ятати про різнобічні клінічні варіанти перебігу, найрізноманітніші локалізаціх феохромоцитом, що дозволяж своєчасно поставити діагноз то провести оперативне лікування, що дозволить попередити ускладнення та зберегти життя хворому.
КаспінаЛ.М., Попік H.I.