Медицинские статьи

Серед захворювань, пов’язаних з аварією на ЧАЕС, значне :це займає патологія ендокринної системи, в першу чергу щитовидної залози. Це пов’язано з тим, що переважна більшість радіоактивних викидів під час аварії склали радіонукліди йоду, який як і стабільний йод, мають велику органотропність до щитовидної залози, є невід’ємною частиною синтезу тиреоїдних гормонів. Поскільки найбільша функціональна активність залози, потреба в гормонах має місце у новонародженних. дітей дошкільного, шкільного віку, ця категорія населення відноситься до особливої групи ризику щодо виникнення післярадіаціонного гіпотиреозу, тиреоїдитів та пухлин, для чого потрібен деякий час.

Проведені групою експертів СІЙ, Франції, Великобританії, Австрії та інших країн в 1990 р, обстеження населення, що проживають в забруднених районах, не виявили суттєвої різниці в захворюванні в порівнянні з контрольними районами. Однак, після 1990 року стан змінився, захворювання почало різко збільшуватись. Подібна ситуація з часом виникнення захворювання мала місце в Хіросімі, Нагасакі, Маршалових островах.

Враховуючи ситуацію, що склалась в області, наявність забруднених радіонуклідами районах, кафедрою ендокринології Вінницького державного медичного університету разом з фахівцями ендокринологічного диспансеру була проведена робота по підготовці лікарів-терапевтів, педіатрів, ендокринологів районів по методиці обстеження населення, в першу чергу дітей, на виявлення патології щитовидної залози. Були організовані виїзди спеціалістів кафедри та диспансеру в ці райони. На жаль, до 1986 року не було обліку тиреоїдитів, що не дозволяло провести порівняння захворювання на тиреоїдит та іншу патологію до і після аварії на ЧАЕС, Тому бралась до уваги не тільки розповсюдженість, але і особливості захворювання, кількість щорічно виявлених хворих.

Як і чекалось, кількість хворих на гіпотиреоз в області з 1985 по 1995 рік, особливо за ос ганні 5 років, збільшилась втроє, аза останні роки з 1992 по 1995 рік з 6,5 до 9,6 на 10.000 населення. При цьому кількість хворих на гіпотиреоз в забрудненому радіацією Чечельницькому районі зросла за 3 роки з 8,3 до 23,2 на 10,000 населення. Слід відзначити нерівномірність розповсюдження гіпотиреозу в забруднених районах, яка в 1996 році складала в Тульчинському районі - 10, Гайсинському -11, Немирівському - 6, Тиврівському - 9, Шаргородському - 4 на 10.000 населення. Така строкатість розповсюдження гіпотиреозу свідчить про багатофакторність ге-незу розвитку гіпотиреозу. До речі, в Літинському районі «чистому» в плані радіації ця цифра складала 19,6 (в три рази більше ніж в Немирівському, в 2 рази -Тиврівському районі, що пов’язано можливо, з радоновим фактором в Літині, який більший ніж в Хмільнику).

Поряд з розповсюдженостью гіпотиреозу зросла щорічна за-хворюванність, яка за останні роки в Чечельницькому районі зросла з 0,3 до 2,7 (в 9 разів), Ямпільсько-му - з 0,4 до 4,2, Безумовно, дійсна кількість хворих на гіпотиреоз в декілька разів більше від зареєстрованого, поскільки діагноз переважно ставиться на основі клінічних проявів захворювання, а більшість хворих з легкою формою до лікаря не звертається. Не діагностовані субклінічні форми захворювання, діагноз якого може бути поставлений лише на основі лабораторного дослідження, в першу чергу тире-отропіну в крові, проведення якого в сучасних складних економічних умовах, відсутності достатнього асигнування, не можливо.

Поряд з гіпотиреозом зростає захворюваність на аутоімунний тиреоїдит (б’ю, виникнення якого не обмежено терміном після впливу радіонуклідів. В останні роки кількість хворих на АІТ також значно збільшилось. Так, якщо в 1996 році розповсюдження А9Т в області складала 6,9 на 10.000 то в Чечельницькому районі 15,2, Тиврівському - 17,0, Гайсинському - 10, Літинському 16,2, в той же час - в Паргородсь-кому 1,5, в Тульчинському - 2,7. Незначне розповсюдження АІТ в окремих забруд-ненних радіонуклідами зонах безумовно дефект обстеження. Так, в Тульчинську неендемічному районі розповсюдженість АІТ склала 2,7, в той же час зобу III ступеню - 18,4 (по області - 11,8), а зоб це нерідко один із проявів гіпертрофічного аутоімунного тиреоїдіту. В Шаргородському районі відповідно 1,5 тобто в 4 рази менше середнього по області, а зобу III ступеню- 19,7 на 10.000. Все це свідчить про значний зріст АІТ в районах, забрудненнях радіонуклідами.

В цілому захворювання аутоімунним тиреоїдитом за період з 1992 по 1996 p.p. в області суттєво не змінилася (1,8), розповсюдженість зросла в двічі (з 3,1 до 6,9). Перше -місце по розповсюджепості аутоімунного тиреоїдиту займає Піщанський район (зросла за 5 років з 6 до 34,8), Тиврівський (з 7,3 до 17,0), Луганський (з 8,1 до 18,2), Чечельницький (з 12,5 до 15,2), Жмеринському (з 5,9 до 12), разом з тим в Немирівському районі зменшилась (з 3,8 до 2,8).

Слід відзначити, що в зв’язку з впровадженням ультрозвукового дослідження щитовидної желези встановлено, що метод пальпації з метою визначення ступеню збільшення щитовидної залози не інформативний, особливо при ЇЙ та ІБ її ступені. Дуже часто збільшена при пальпації щитовидна залоза виявляється нормальною при УЗД. Це особливо стосується підлітків, що мають з тонку шию, худих. Більш того, деяке збільшення щитовидної залози у підлітків, як правило, не с хворобою, а пов’язане з гормональними зрушеннями, властивими цьому періоду. Все це вимагає обов’язковою ультразвукового обстеження населення, особливо підлітків, а при наявності збільшення її проведення гормонального, а при необхідності і іншого сучасного обстеження в першу чергу тонкоголкової пункційної біопсії, яка дає змогу поряд з клінікою визначити причини зобу. При наявності вузлоутворення пункцій-на тонкоголкова біопсія є обов’язковою у всіх хворих.

Не можуть не турбувати пухлини щитовидної залози, В Україні в 1987 році була зареєстрована 1 дитина, хвора на рак щитовидної залози, в 1995 - 42, при цьому переважно за рахунок Київської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської областей, кількість хворих дітей в яких коливається в межах від 19 до 39 в кожній, в той час, як в Дніпропетровській , Харківській, Запорозькій, Чернігівській -і, в інших 3-4. В Вінницькій області за період після аварії ЧАЕС зареєстровано 7 хворих , при чому з різною географією - як в чистих, так і в забруднених районах. Пухлини - в радіаційному відношенні дозонезалежні, тому ділення районів області на чисті та забрудненні - умовне.

В області в 1988 р. було 736 хворих на вузловий зоб, в 1996 р. - більше - 2700. Якщо враховувати, що 20-30% вузлів - це нерідко злоякісні пухлини, важко собі уявити наслідки такого росту вузлового зобу. 1о це так, свідчить зростання.вузлового зобу в забруднених районах - Чечельницькому - 28,2 при середньому по об-ласп - 14,5, Тростянецькому - 21,2, а також в Латинському - 19,6 на 10,000 населення. Подальший ріст пухлин буде мати місце в наступні 10-15 років.

проф.Б.О. ЗелінськиЩ доц. В.СВернигородський,

доц. Л.І. Гончаров, П.Г.Прудіус