ПОРУШЕННЯ ІМУННОГО СТАТУСУ У ХВОРИХ ПІСЛЯ ОСТЕОМЕТАЛОСИНТЕЗУ ПЕРЕЛОМІВ КІСТОК.
Розвиток, перебіг та наслідки кістково-гнійної інфекції поряд із сумою місцевих факторів: порушенням кровообігу, важкістю пошкодження м’яких тканин, ло- , калізацією, характером травми та інш., в значній мірі визначаються станом захис-, них сил організму [Ткаченко, 1998; Кирдей, Дмитриева, Беломесткова, 1996]. Висока частота гнійних ускладнень після важких травм та хірургічних втручань пов’язана, як прийнято вважати, з розвитком синдрому післятравматичного та післяопераційного імунодефіціту, що є генетичне детермінованими формами відповіді імун- ., ної системи на стресові фактори, якими є травма та оперативне втручання [Долгу шин, Еберт, Лифшиц, 1989; Нефедова, 1995]. Починаючи з перших діб обстеження, у всіх хворих, із травматичними пошкодженнями кінцівок має місце імунодефіцит-ний стан з переважним ураженням Т-ланки імунітету [Grob, Holch, Fiers, 1988$ Deitch, Me Bridges, 1987S Andrew, Freemont, 1992; Чеснокова, 2000]. Доведено також , що одномоментна дія такого стресового фактору, як операційна травма, призводить до зниження абсолютної кількості лімфоцитів, їх Т- та В-субпопуляцій на першу добу після операції у 2-2,5 рази порівняно з доопераційним рівнем [Ратько-ва, 1989]. Деякі автори вважають, що порушення функцій систем і органів у післяопераційному періоді і реалізація їх у розвитку ускладнень знаходиться в прямій залежності від впливу операційного стресу на неспецифічну резистентність організму [Поташов, Перелыгин, Морозов, 1989].
Нами було проведено обстеження імунного статусу 37 хворих (24-чоловіки, 13-жінки, середній вік хворих 34,5 роки) з переломами довгих трубчатих кісток після виконаного остеометалосинтезу. При дослідженні імунного статусу хворих на 1-3 добу післяопераційного періоду кількість лейкоцитів та лімфоцитів залишалася в межах норми, як і титр комплементу, що вказує на збереження неспецифічної резистентності організму в ранньому післяопераційному періоді Показники гуморального імунітету (імуноглобуліни А, М, О) збільшувалися відносно норми. Кількість В-лімфоцитів та їх відсоток також були більше норми. Як і очікувалося, найбільш виражені зміни кількісних і якісних показників зафіксовані в Т-клітинній ланці імунітету, а саме зниження як відносної, так і абсолютної кількості Т-лімфоцитів, знижена абсолютна кількість Т-хелперів та їх відсоток, відмічалося зниження імуноре-гуляторного індексу, при цьому кількість Т-супресорів залишалася в межах норми. При моніторингу імунного статусу на 10-14 день післяопераційного періоду виявлено збереження показників неспецифічної резистентності в межах норми, нормалізацію показників гуморального імунітету, та ознаки Т-клітинного імунодефіциту, що зберігалися в строки 1, 3, 6 місяців спостереження після оперативного втручання. Протягом 1-6 місяця післяопераційного періоду у 24,3% обстежених (9 хворих) мали місце гнійно-запальні ускладнення після виконаного остеометалосинтезу.
Враховуючи, що у травматологічних хворих після остеометалосинтезу переломів кісток розвивається вторинний імунодефіцит травматично-операційно-стре-сового характеру вважаємо доцільним вивчення шляхів його корекції з метою профілактики гнійних ускладнень.
проф. П.М.Жук, О.О.Міцкевич, Д.А.Лисенко,
Д.В.Бабун, М.В.Скоріков, Д.П.Жук