Медицинские статьи

Інфузійна терапія новонародженого в критичному стані відіграє дуже велику роль в процесах становлення рідинного, білкового, електролітного Та інших видів метаболічного гомеостазу. Відомо, що дефекти її проведення можуть приводити до важких наслідків та порушень процесів адаптації. Показами до проведення інфузійної терапії є корекція гострих порушень метаболізму: гіповолемії, гіпонатріємії, гіпо-кальцісмії, гіпоглікемії, гіперкаліємії, дегідратації, метаболічного декомпенсованого ацидозу, гіпопротеінеміїта підтримуюча терапія забезпечення водою, електролітами та парентеральне харчування. Для проведення інфузійної терапії оптимальним шляхом є центральні та периферичні вени. Розрахунок рідини у новонароджених проводився по індивідуалізації водно-елекгролітного навантаження та харчування. Для забезпечення рідиною новонародженого на першому тижні життя необхідно вводити йому стільки рідини, щоб компенсувати втрати: Потреба в воді = діурез + перспірація + патологічні втрати. Варто враховувати, що при «сухому» веденні дитини виникає зниження реології крові та харкотіння, частіше виникає гіпербілірубінемія. При використанні великих об’ємів відсоток функціонуючого артеріального протока, неспецифічного виразкового коліта та внутрішньочерепних крововиливів збільшується. Діурез в перший тиждень життя повинен бути не менше за 15 мл\кг\добу (знижується у пациєнтів з респіраторним дістрес-синдромом). У новонароджених в важкому стані діурез визначається за допомогою катетера. При розрахунках рідини використовується показник діуреза за попередню добу. Втрати з перспирацією у доношеної дитини в умовах палати 1 мл\кг\добу. У недоношеної - втрати в 2-2,5 рази більше. Патологічними втратами у новонароджених вважаються ті, що можливо виміряти. Вони включаються в сумарний об’єм рідини, якщо при цьому є втрата ваги чи інші порушення рідинного гомеостаза. Базовим розчином для проведення інфузійної терапії завжди є розчин глюкози. Спочатку вона вводиться з швидкістю 0,6-0,8 г\кг\го-дину у доношених та 0,4-0,6 г\кг\годину у недоношених дітей. Концентрація глюкози в першу добу 5%, а в подальшому можна застосовувати і вищу концентрацію, враховуючи швидкість утілізації, а також визначаючи рівень цукру в крові та сечі. Практично у всіх недоношених, навіть при ентеральному харчуванні, необхідним інграді-єнтом інфузійної суміши є натрійвміщуючі розчини. Це пояснюється тим, що в періоді новонародженності в умовах гострого стресу виникає гіпонатріємія. Найбільш прийнятим натрійвміщуючим розчином є 0,9 % НаСІ, 10 мл якого вміщує біля 1,5 ммоль На, Препарати нативного білка включають в склад інфузійної терапії при наявності абсолютних показів для їх використання. Альбумін застосовуть у вигляді 5% розчину та вводится 10-15 мл\кг. Свіже заморожену плазму використовують з гемостатичною метою та для корекції ОЦК, її доза аналогічна до альбуміну. Контроль за проведенням інфузійної терапії включав в себе темп діуреза, відносну щільність сечі, динаміку маси тіла, визначення НІ та На плазми. Темп діуреза - недостатньо ефективний метод, тому що в перший тиждень життя відбувається зменшення інтерстіцій-ного простору, тому високий темп діуреза в цей час може і не св?ти про неефективність інфузійної терапії. Не зважаючи на це метод потрібно застосовувати для визначення причин де - та гіпергідратації. Визначення відносної щільності сечі також недостатньо ефективне, тому що для новонароджених характерна гіпоізостенурія. В динаміці маси тіла варто враховувати фізіологічне втрату маси тіла. Тому в перший тиждень життя цей метод контролю не може бути надійним при зважуванні дитини через великі проміжки часу. Метод ефективний для визначення динаміки маси тіла за короткі проміжки часу. У реанімаційній дитини в перший тиждень життя динаміка маси тіла за добу не повинна бути більше 10 % маси тіла. Гематокріт є критерієм контролю проведення інфузійної терапії в короткі проміжки часу та в перший тиждень життя повен коливатися в межах 0,45-0,63. Вміст натрію в плазмі - найбільш точний метод визначення ефективності рідинної терапії, та при її ефективності коливається в межах норми. Таким чином, для контролю за ефективністю інфузійної терапії у новонароджених використовують динаміку маси тіла та гематокріта за короткі проміжки часу та вміст натрію за великі. Визначення темпу діурезу має допоміжний характер.

ДмитріевД.В., Берцун К Т, Присяжнюк ВО., Бондаренко ТВ.